Робота з батьками

Лекція 1. Базові поняття

Батьки — особи (рідні чи прийомні стосовно дитини), які забезпечують її розвиток, навчання та виховання.

Батьківство — комплекс соціальних, психологічних, медичних та інших умов, які дають родині змогу мати стільки дітей, скільки вона бажає; народжувати лише бажаних дітей та здійснювати їхнє позитивно-орієнтоване виховання.

Дитина — людина віком до 18 років.

Компетентність — (лат. сотреtепіо — відповідність, здатність) — психолого-педагогічна риса, що означає силу і впевненість, джерелом яких е відчуття особистої успішності та корисності.   

Кампетентнісне батьківство — впевнене виконання батьківських обов'язків, що базується на достатньому рівні психолого-педагогічних знань і вмінні їх доцільно застосовувати.

Сім'я — 1) мала соціальна група, що складається з поєднаних шлюбом чоловіка та жінки, їхніх дітей (своїх або всиновлених), інших осіб, пов'язаних родинними зв'язками подружжям, кровних родичів. Сприяє формуванню особистості з усталеною поведінкою;

2) мала соціальна група суспільства, найважливіша форма організації особистого шлюбу, що базується на подружньому союзі та родинних зв'язках, тобто взаєминах між чоловіком і жінкою, батьками й дітьми (своїми або всиновленими), братами і сестрами іншими родичами, які живуть разом і ведуть спільне господарство;

3) динамічна мала група людей, котрі мешкають разом і пов'язані родинними стосунками (шлюбу, кровної спорідненості, всиновлення, опіки), спільністю формування й задоволення соціально-економічних та інших потреб, взаємною моральною відповідальністю.       

Сімейне виховання — 1) більш або менш усвідомлені зусилля старших членів сім'ї, спрямовані на те, щоб молодші відповідали уявленням старших про те, якою повинна бути і стати дитина;     

2) система впливів, що спонтанно склалась або була свідомо змодельована, яку дорослі члени родини застосовують з метою формування світогляду і поведінки дітей.

Українські народні прислів'я, приказки про родинні стосунки

1. Найдорожчий клад, як в родині лад.

2.Чоловік і жінка — то єдина спілка.

3. Шануй старших — молодші тебе пошанують.

4. Лаяти батька та матір погано.

5. Не ті батьки, що на світ привели, а ті, що в люди вивели.

6. Годуй діда на печі, бо й сам будеш там.

7. Усе купиш, тільки не тата й маму.  

8. Не навчив батько — не навчить і дядько.

9. Шануй батька та Бога — буде тобі всюди дорога.

10. У дитини заболить пальчик, а у мами серце.

11. Який талант у матці, такий і дитятці.

12. Матір не купити, не заслужити.      

13. Нема в світі цвіту цвітійшого над маківочкою, нема ж роду ріднішого над матіночки.

14. Жінка для совіту, теща для привіту, матінка рідна лучче всього світу.

15. Куля мине, а материне слово не мине.

16. Добрі діти — вінець, а злі — кінець.

17. Горе з дітьми, горе й без дітей.

18. Добрі діти — потіха, а злі – гризота.

19. Щаслива година, коли заспить вечерю дитина.

20. Малі діти не дають спати, а великі — дихати.

21. Дитину серцем люби, а руками держи.

22. Ледача дитина, котрої батько не вчив.

23. Коли дитину не научиш в пелюшках, не научиш в подушках.

24. Один син — не син, два сина — пів сина, три сини — ото тільки син.

25. Доброму сину не збирай, а ледачому не оставляй.

26. Не збирай сину худоби, а збирай йому розум.

27. Син мій, а розум у нього свій.

28. Коли хочеш з доні молодиці, то держи в їжавих рукавицях.

29. Роби, дочко, так не будеш ликом кожуха шити.

30. Спи, доню, нехай тобі доля росте.

31. Яка мати, така дочка.
32. Який батько, такий син.

 Лекція 2. «П'ять шляхів до серця дитини»

Кожна дитина потребує батьківської любові. І батьки повинні навчитися виявляти свою любов до неї. Спілкуючись із дітьми, батьки насамперед мають частіше нагадувати собі таке:

1. Перед вами — діти.                  -

2. Вони поводяться як діти.

3. Буває, що їхня поведінка нервує батьків.

4. Якщо я виконаю свої батьківські обов'язки і любитиму дітей, незважаючи на їхні провини, вони виправляться, коли подорослішають.

5. Якщо я люблю їх незважаючи ні на що, вони відчуватимуть упевненість у собі і мою підтримку.

Дітям необхідна любов батьків — це одна з найголовніших потреб дитини. Висловлювати свою любов дитині батьки можуть через:

• дотик;

• слова заохочення;

• час;

• подарунки;

• допомогу.

Дотик — один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так і для дівчаток. Тому, коли ви виявляєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо Їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, тому що слова втратять усю силу і сенс. Пам'ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спіл­куванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно і м'яко, навіть тоді, коли одне задоволені. Слід менше вимагати від дитини і частіше просити її: «Ти не міг би...», «Може зробиш...», «Мені буде приємно, коли ти...»

Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам'ятайте, що постійна критика шкодить їй, бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові. Щодня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.

Час — це ваш подарунок дитині. Ви нібито кажете їй: «Ти потрібна мені. мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути покараним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом – значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми спільного дозвілля в кожній сім’ї   різноманітні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. І як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим своїм уподобанням, а передусім — своїй дитині.

Подарунок є символом любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї. Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які отримують такі подарунки, починають думати, що любов можна замінити різними речами. Тому пам'ятайте, що  річ не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами і кіль кістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу — це плата, якщо намагаєтесь підкупити її — це хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо то одяг. Подарунки не обов'язково купувати, можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки тощо. Головне — придумати, як його подарувати.

Допомога. Материнство та батьківство — це професії, й дуже нелегкі. З вами укладено контракт принаймні на 18 років; і робочий день у вас ненормований. Щодня діти звертаються до вас із різноманітними проханнями. Завдання батьків — почути ці прохання й відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов'ю. Якщо батьки бурчать і сварять дитину, така допомога її не радує. Допомагати дітям — не означає повністю обслуговувати їх. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх усього, щоб і вони допомагали нам.   

На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні «мови» нашої любові. Тому для батьків важливо обрати саме ту «мову» (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомогу), яка веде до серця дитини.

(З книжки Гері Чепмената, Росе Кемпбел «П'ять шляхів до серця дитини»)

БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ «АДАПТАЦІЯ УЧНІВ 5 КЛАСУ ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ»

Мета: дати батькам знання, необхідні для підтримки п’ятикласників в період адаптації до нових умов навчання

 Завдання:

 1. Ознайомити батьків з соціально-психологічними умовами розвитку молодших підлітків та труднощами, з якими зустрічаються учні п’ятих класів.

 2. Показати важливість підтримки сім’ї у пристосуванні п’ятикласника до нових умов навчання.

 3. Надати консультації та рекомендації батькам щодо виховання дітей та подолання проявів дезадаптації у п’ятикласників

 План:

 І. Вступ

 ІІ. Міні-лекція

 1. Соціально - психологічні умови розвитку молодших підлітків

 2. Труднощі адаптації дитини до навчання у 5-му класі

 3. Роль сім’ї в адаптації школярів

 ІІІ. Поради батькам щодо виховання дитини та подолання проявів дезадаптації у п’ятикласників.

 ІV. Групове консультування батьків з даної проблеми.

 V. Підсумок зборів.

 VІ. Домашнє завдання батькам (Тест « Які Ви батьки? »)

 Хід зборів

 І. Вступ.

 Психолог вітає батьків, повідомляє тему, мету батьківських зборів та ознайомлює з тим, яка діяльність буде здійснюватись на занятті.

 ІІ. Міні-лекція

 2.1. Соціально-психологічні умови розвитку молодших підлітків

 Учні 5-х класів – це діти молодшого підліткового віку. В цей час відбувається інтенсивне формування особистості, розпочинається перехід від дитинства до юності у фізичному, психічному і соціальному відношенні

 - Зростає контроль кори головного мозку над інстинктами та емоціями (відбувається гальмування) можливість управління своїми емоціями;

 - Зникають попередні дитячі інтереси, з’являються нові;

 - Виникає в деяких учнів прагнення до самостійності й властивих дорослим форм поведінки;

 - Діти цього віку потребують особливої уваги до себе.

 Труднощі в їх вихованні зникають, коли батьки (вчителі) враховують нові потреби і запити дитини.

 Молодший підліток – допитлива, активна, різка, діяльна, галаслива й емоційна дитина, яка прагне до всього нового й незвичного.

 Під впливом складнішого змісту навчання в 5-му класі відбуваються зміни в навчальній діяльності підлітків. Вони частіше висловлюють сумніви, ставлять запитання, висувають гіпотези, вступають в суперечки, вимагають додаткових доказів. Їх інтелектуальний (розумовий) розвиток значно випереджає їхній досвід.

 Абстрактне мислення (мислення термінами, поняттями) 5-класника перебуває у стадії свого становлення, тож учні відчувають труднощі в абстрагуванні понять. Найкраще засвоюється молодшими підлітками матеріал, що спирається на адекватно (вдало) підібрані наочні образи.

 Пізнавальні інтереси спрямовуються на пізнання явищ природи і громадянського життя. Вони розвиваються переважно в процесі вивчення навчальних дисциплін. Велике значення у розвитку чи зникненні інтересу до вивчення тієї чи іншої дисципліни мають успіхи, досягнення чи, навпаки, невдачі дитини у вивченні предмету. Успіхи, пов’язані з позитивними емоційним станом, підвищують інтерес і невдачі, (особливо часті) значною мірою знижують його. Інтереси 5-класника стають більш широкими, стійкими, проте, підвищена допитливість у цьому віці може призвести і до розсіяності інтересів.

 Як ідеал у молодших підлітків виступає образ якоїсь людини, (вчителя, батьків, товаришів, героїв книг і кінофільмів тощо). Завдання батьків і вчителів звертати увагу на те, щоб ідеали були дійсно ідеалами (позитивному, спонукати дітей не менш захоплюватися, а намагатись походити на ідеальну людину, зіставляти свою поведінку з її поведінкою).

 2.2. Труднощі адаптації дитини до навчання у 5-му класі

 Кожна людина в певні періоди свого життя зазнає труднощів у зв’язку із освоєнням нового виду діяльності, переходом до нової ситуації, нових умов життя.

 По складності адаптації 5-класників можна прирівняти до першачків, які з дитсадка поринули в шкільне життя. Проблема переходу молодших школярів до середньої школи досить глибока. Вона полягає у переході дітей до іншої школи, де п’ятикласники - наймолодші школярі, яким доводиться засвоювати закони нової школи.

 Учні 5-их класів зустрілись з багатьма проблемами:

 - різні вчителі, до яких діти ще не пристосувались та й вчителі не вивчили ще дітей;

 - збільшилась кількість навчальних предметів і уроків

 - змінився склад класу

 - відбувається перехід з кабінету в кабінет

 - чергування

 Основними ознаками шкільної дезадаптації є : труднощі в навчанні, агресивна поведінка стосовно педагогів і однокласників, надмірна активність і рухливість, підвищена збудливість і тривожність, нездатність до концентрації уваги й зосередженості.

 Проблему адаптації 5-класників до нових умов навчання доцільно розв’язувати спільними зусиллями сім’ї та школи. В школі - це робота психологічної служби, яка здійснює розв’язання цієї проблеми шляхом застосування різних форм діяльності з учнями та педагогічними працівниками.

 2.3. Роль сім’ї в адаптації школярів

 Родина – це те місце, де дитина повинна відчувати себе затишно і впевнено. Головний мотив у стосунках в родині – це любов батьків до своїх нащадків. В цей складний для дитини період, батьки повинні бути поруч, в будь-який час готові прийти на допомогу (підтримати, розрадити, заспокоїти). Вони повинні бути терплячими й уважними

 Але батьки по різному розуміють і визначають любов до дитини.

 Ось як нерідко виглядає спілкування люблячих батьків з дитиною :

 “Знову ти плутаєшся у мене під ногами!”, “Займись чим не-будь”, - обурюється мама готуючи обід.

 “Не чіпляйся до мене, не бачиш, що я зайнятий” – бурчить батько збираючись на недільну рибалку.

 “Господи, от звалився на мою голову! – вигукує бабуся якій на вечір “підкинули” онука, зруйнувавши її власні плани. – З таким неслухом як ти одна морока!”

 “Такий шибеник росте! – скаржиться дідусь сусідові в присутності онука. – Батьків зовсім замучив, та й нас з бабусею з світу зживає!” [ 4 ]

 Згадайте, як часто ви самі чи ваші знайомі у свої сімейних стосунках вживали подібні заборонені висловлювання:

 - Я тисячу разів говорив тобі що…

 - Скільки разів треба повторювати…

 - Про що ти тільки думаєш…

 - Невже тобі важко запам’ятати це…

 - Невже тобі незрозуміло, що…

 - Ти такий самий (така сама), як і …

 А тепер порівняйте наскільки рідше звучать атак звані бажані висловлювання:

 - Ти в мене найрозумніший.

 - Ти в мене найкраща.

 - Ти мене завжди правильно розумієш.

 - Я нікому так не вірю, як тобі. [ 4 ]

 Як же може оцінити ставлення до себе дитина, у якої аналітичні здібності тільки розвиваються і яка звикла вірити тому, що бачить і чує? Дитина потребує, щоб батьки (і в першу чергу мати) приділяли їй багато уваги. Вона не може знайти пояснень їхній нервовості і небажанню спілкуватися.

 4. Поради батькам щодо виховання дитини та подолання проявів дезадаптації у п’ятикласників.

 Критерієм успішної адаптації до нових умов є, насамперед, ступінь збереження психічного і фізичного здоров’я. Тому важливо, щоб батьки слідкували за дотриманням режиму дня школяра. Основними елементами режиму дня є різні види розумової ї фізичної діяльності, відпочинок з максимальним перебуванням на свіжому повітрі, регулярне харчування, повноцінний сон та вільний час, що призначений для задоволення індивідуальних нахилів та інтересів.[7]

 Під час виконання домашніх завдань дитиною контролювали дотримання санітарних вимог.

 Важливою якістю батьків є чутливість до дитини. Недостатньо бути постійно з дитиною, – потрібно сприймати її як рівнозначного учасника спілкування.

 Будьте уважними до дитини, а, також, чуйними та чутливими. Те, що ви вважаєте несуттєвим, неважливим, для вашої дитини може значити дуже багато. Звичайно, легше відмахнутися від проблеми, ніж розв’язати її. [5]

 Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх:

 • Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давайте їй приводу тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже.

 • Не ставте забагато запитань.

 • Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.

 • Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена.

 • Не вигадуйте для дитини багато правил — вона перестане звертати на них увагу.

 • Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу.

 • Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.

 Поради для батьків

 Десять заповідей для батьків:

 • Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, чи такою як ти хочеш.

 • Не чекай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може тобі віддячити? Вона дасть життя іншому, той - третьому, і це незворотний закон подяки.

 • Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.

 • Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному, і, будь упевнений: дитині важко не менше, ніж тобі, а може й більше, оскільки в неї немає досвіду.

 • Не принижуй!

 • Не забувай, що найважливіші зустрічі для кожної людини - це зустрічі з дітьми. Звертайте більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

 • Не картай себе, якщо не можеш зробити чогось для своєї дитини. Картай — якщо можеш, але не робиш. Пам'ятай: для дитини зроблено не достатньо, якщо не зроблено всього.

 • Дитина - це не тиран, що заволодіває усім твоїм життям, і не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку життя дало тобі на збереження і на розвиток творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, в яких буде рости не «наша», «своя» дитина, а душа, дана на збереження.

 • Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби їй того, чого не хотів би, щоб робили твоїй.

 • Люби свою дитину всякою - не дуже талановитою, невезучою, дорослою. Спілкуючись з нею, радій тому, що дитина - це свято, яке поки що з тобою. [5]

 Пам'ятайте:

 • Якщо дитину постійно критикувати - вона вчиться ненавидіти.

 • Якщо дитина живе у ворожнечі - вона вчиться агресивності.

 • Якщо дитину висміють - вона стане замкнутою.

 • Якщо дитина зростає у докорах - формується почуття провини.

 • Якщо дитину підбадьорюють - вона починає вірити в себе.

 • Якщо дитину хвалять - вона вчиться бути вдячною.

 • Якщо дитина зростає в чесності - вона вчиться бути справедливою.

 • Якщо дитина живе у безпеці - вона вчиться вірити людям.

 • Якщо дитину підтримують - вона вчиться цінувати себе.

 • Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості - вона вчиться знаходити любов у цьому світі. [5]

 5. Групове консультування батьків з даної проблеми.

 ІІІ. Підсумок зборів. Обговорення твору невідомого автора « Коли ти думав, що я не дивлюсь...»

 Завжди пам'ятайте: ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до праці та дозвілля. І, навіть, тоді, коли ми не помічаємо, наші діти спостерігають за нами і вчаться бути такими, як ми.

 Коли ти думав, що я не дивлюсь...

 (Автор невідомий)

 Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що ти повісив мій перший малюнок на стіну, i я захотів намалювати ще один.

 Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що ти годуеш бездомного котика, i я подумав, що добре піклуватися про тварин.

 Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що ти печеш мій улюблений пиpiг, i я зрозумів, що навіть мале може бути особливим.

 Коли ти думав, що я не дивлюсь, я чув як ти молився, i я пoвipив в те, що існує Бог, з яким можна поговорити будь-коли.

 Коли ти думав, що я не дивлюсь, я відчув, як ти поцілував мене перед сном, i я відчув себе коханим.

 Коли ти думав що я не дивлюсь, я побачив, як сльози капали з твоїх очей, i я зрозумів, що іноді буває боляче, й це нормально – плакати.

 Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що тебе турбує мое життя, i я захотів стати тим, ким маю стати.

 Коли ти думав, що я не дивлюсь, я дивився … та захотів подякувати Toбi за все те, що ти робив, коли думав, що я не дивлюся. [ 6 ]

 VІ. Домашнє завдання батькам

 За допомогою тесту спробуйте перевірити, чи справляєтесь ви з таким складним і відповідальним завданням, як формування особистості, чи прагнете зрозуміти дитину, пізнати її, чи можливо, Вам потрібно змінити стосунки з дитиною?

 Тест "Які Ви батьки?"

 Відмітьте ті фрази, які Ви часто використовуєте у спілкуванні з дітьми :

 1. Скільки разів тобі повторювати?

 2. Порадь, будь ласка, як мені вчинити у даній ситуації?

 3. Не знаю, що б я без тебе робила(в)?

 4. І в кого ти такий(ка) удався(лася)?

 5. Які в тебе чудові друзі?

 6. Ну на кого ти тільки схожий(а)?

 7. Ти моя надія і опора!

 8. Ну, які в тебе друзі?!

 9. Про що ти думаєш?

 10. Який(а) ти в мене розумний(а)?!

 11. А як ти вважаєш, сину(доню)?

 12. У всіх діти як діти, а ти?!

 13. Який(а) ти у мене чемний(а)!

 Аналіз результатів:

 Відповіді: 1,2,4,6,8,9,12 - 2 бали; 3.5,7,10,11,13-1 бал.

 7-8 балів — ви живете з дитиною душа в душу. Вона щиро любить і поважає вас. Ваші стосунки з нею благотворно впливають на становлення її як особистості.

 9-10 балів — ви дещо непослідовні у взаєминах з дитиною. Вона поважає вас, хоча й не завжди з вами відверта. На її розвиток часто впливають випадкові обставини.

 11 - 12 балів - вам необхідно бути уважнішим у ставленні до дитини. Ви користуєтесь у неї авторитетом, але авторитет не замінить вашої любові. Розвиток вашої дитини залежить від випадку більшою мірою, ніж від вас

 13 — 14 балів — ви й самі відчуваєте, що дієте неправильно. Між вами і дитиною існує недовіра. Поки не пізно, постарайтеся приділяти їй більше уваги, враховуючи її запити та інтереси. [ 3 ]

 Використані джерела

 1. Заброцький М.М. Основи вікової психології. Навчальний посібник.-Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2006.-112с.

 2. Класні години з психологом /уклад. О.В.Скворчевська, О.С.Нурєєва.-Х.: Вид. група «Основа»,2008-240с.

 3. Настільна книга шкільного психолога/Авт./уклад.О.Є, Марінушкіна.-Х.:вид-во « Ранок»,2010.-С.176-178

 4. Організація та зміст психологічного супроводу до профільного і профільного навчання// Вісник психологічної служби Київщини: спецвипуск.-Біла Церква: КОІПОПК, 2009.- С. 24

 5. Семиченко В.А., Заслуженюк В.С. Психологія та педагогіка сімейного спілкування: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Веселка, 1998. -214 с.

 6. http://bssh5.at.ua/index/0-38

 7. http://konca.net.ua/our/archives/13